Церква без стін

У статті «Гріх фасадних стосунків у церкві» автор використав образ видимих стін без внутрішнього наповнення як аналогію для поверхневих стосунків, які, на жаль, можуть бути в общині. Продовжуючи тему, пропонуємо вам ознайомитися з концепцією, яка використовує протилежний образ — відсутність стін, бар’єрів та, натомість, зосередження на суті християнства, зокрема в процесі донесення Благої Звістки.

Хочу поділитися ідеєю, яка лежить в основі нашого місіонерського руху «Церква без стін». Вважаю, що ця концепція актуальна для всіх християн у Україні й не тільки.

Отже, чому така назва — «Церква без стін»? Усе почалося з однойменної книги Джима Петерсона. Цей же автор написав «Євангелізм як спосіб життя», «Свій серед своїх», «Живе свідчення». Усі ці книги дуже рекомендую для прочитання. На мою думку, це найкраще, що є на тему благовістя та учнівства.

Я прочитав книгу «Церква без стін» ще 1999 року, надихнувся нею та усвідомив, що саме так і навчає Біблія. Якщо церква не благовістить, вона поступово вмирає. Покликання кожної християнської общини — доносити Євангелію людям.

Почну з того, що НЕ значить «Церква без стін». Часто нам кажуть: «Ви ж маєте приміщення, отже, ви маєте стіни!» Але, звісно, церква — це не стіни, а люди. Тому ми зовсім не маємо на увазі відсутність будівель для богослужінь. Навпаки, дуже добре, якщо вони є.

Також «Церква без стін» — не значить, що в нас немає визначеного віровчення. Дехто чомусь думає, ніби ми ось такі вільні, відкриті до всього, без жодних доктрин. Звісно, що ні. Ми маємо цілком конкретні доктрини та цінності.

Що ж таке «Церква без стін»? Церква — це люди, які прийняли Добру Новину, що Ісус Христос помер за їхні гріхи та воскрес. І якщо ми просто віримо, нам зараховується Його праведність. Бог приймає нас і прощає нам через Свого Сина. Люди, що увірували в Євангелію, покликані нести її далі. Але християни часто відмежовуються від інших людей, створюють невидимі стіни, які не пропускають Євангелію.

Що це за стіни? Це певні наші (а не біблійні) погляди, принципи, традиції, у які, наче в якусь колбу, ми поміщаємо Євангелію. Цитата зі згаданої книги: «Християни першого століття повинні були відділити Христа від юдаїзму, щоб служити всім націям. Сьогодні ми повинні відділити нашого Христа від релігійних традицій, щоб зробити Його доступним для нашої нації».

Наведу приклад. Сказати людині, що для отримання спасіння потрібно вийти на покаяння перед усією церквою, перестати курити й танцювати — це не біблійна концепція. По-перше, людина, яка живе без Бога, взагалі не завжди може зрозуміти взаємозв’язок між курінням, танцями й гріховним способом життя. По-друге, ми зациклюємося на зовнішніх проявах, які часто другорядні, і кажемо, що тільки так можна стати справжнім християнином. Хоча є набагато глибші внутрішні проблеми, як, наприклад, егоїзм.

Ми так не доносимо Євангелію, а намагаємося привести людину до прийняття власних уявлень і упереджень. Я багато спілкувався з циганами, бував у них в гостях і помітив, що багато з них мають самовари й п’ють чай із гранчаків. І якщо користуватися описаним підходом до благовістя, то це те саме, що сказати: тільки той, хто має вдома самовар і п’є чай із гранчака, може бути справжнім циганом.

Навіть якщо ви вважаєте куріння й танці гріхом (не буду сперечатися, хоча це дискусійне питання), усе одно Біблія ніде не вчить, що для отримання спасіння треба покинути певні гріхи. Навпаки, власними силами ми не можемо звільнитися від гріха. Тож насамперед потрібно прийти до Ісуса Христа, довіритися Йому, а в процесі Він допомагатиме духовно зростати й змінюватися.

Одна фірма, яка виготовляла леза для гоління, знайшла для своєї рекламної кампанії кількох бороданів, яким пообіцяла кругленьку суму за участь у шоу. За задумом ці люди мали публічно поголитися, демонструючи переваги фірмової продукції. Але стався кумедний казус — йдучи на шоу, бородані гарно вдягнулися, причепурилися і… поголилися. І їм сказали: вибачте, але ви нам тепер не підходите. Так само люди іноді думають, що потрібно спершу залишити певні гріхи, а тоді прийти до Ісуса Христа. Насправді ж потрібно просто прийти до Ісуса Христа, а вже Він «побриє» тебе, допоможе тобі позбутися гріхів.

Також Біблія не вчить, що обов’язкове публічне покаяння. Буває, що замість Євангелії ми розповідаємо людині про власні церковні традиції, а коли вона нарешті відвідує богослужіння, то всі зусилля спрямовуємо на те, щоб вона вийшла наперед і виконала обряд, який ми називаємо молитвою покаяння. Хорошим євангелістом часто вважається не той, хто здібний ясно й доступно пояснити Добру Новину, а той, хто вміє ввести людей у певний емоційний стан і вмовити вийти до кафедри в кінці богослужіння. А хороша євангелізація — це та, на якій відбулося масове «покаяння».

Отже, «стінами» для Євангелії можуть бути усталені традиції, яким ми надаємо першочергового значення, спосіб життя, який намагаємося нав’язати. Людина, можливо, і прийняла б Господа, але ми розповідаємо не про Нього. Шлях слідування за Ісусом Христом — вузький та тернистий. Але ми не покликані його ще більше звужувати. Дозвольмо людям прийти до Ісуса Христа такими, якими вони є, і зростати під дією Його благодаті.

Ігор ТУНІК,
місіонерський рух «Церква без стін»

Благовісник, 1,2024